[fingerpicker]

Якщо б мене повернули на 14 років назад... як би я вчився, ох, як би я вчився... Але реаліїї такі, що я був в школі дуже ледачім, і що найстрашніше, вважав себе не дуже розумною людиною.. таким собі середнячком, якому досить і четвірки з мінусом. Відповідні знання і получив. Хоча були прориви. Дифференціали та похідні я вивчив за рік до того як їх треба було вчити. Хоча ситуації з навчанням це не поправило і школу я закінчив ледве витягнувши на ударника. Щодо музикального розвитку, то, ви не повірите, але колись моєю улюбленою групою була Aqua. Мій друг був повернутий на Prodigy, що було постійною темою для сперечань. Потім він мене заразив Продіджами і ми вже сперечались щодо того, що крутіше - Experience, Music For The Jilted Generation чи Fat Of The Land.
Ще був такий прикол - мені чомусь прикортіло купити якусь футболку пострашніше (в дитячому розумінні) - то ж я потяг мати на базар, роздивлявся різноманітні зображення з черепушками та іншим барахлом і тут перед моїми очами постала футболка Iron Maiden (ну самі розумієте - там монстрів було достатньо). Я не те що не чув що це за група, я навіть не знав що це взагалі є така група. Бо мені було тоді років 12-13. І от я іду в такому прикиді по вулиці і раптом мене зупиняють якісь хлопці постарше "А що це в тебе? А ти що металіст?". Соромно сказати, але я навіть не знав хто такі металісти, але дивлячись на рожу того хлопця подумав що це щось явно недобре. "Ні" кажу. "А чого в тебе футболка як у металіста?". Це був історичний день бо до мене вперше (і далеееееко не востаннє) придовбались гопніки за прикід.
А одного разу на вулиці мене два моїх друга просвятили в те, хто такі "неформали". Вони самі дуже слабо уявляли собі що це таке, але судячи по їх словах, неформалів навколо дуже багато, тож треба вигадати щось своє. Отак ми стали "формалами")))). Щоб стати формалом треба було обов'язково проколоти уха, чого ніхто з нас, звичайно, не зробив. Хоча носили "обманки" пару днів. піздніше, образившись в черговий раз на друзів (я взагалі частенько ображався майже ні за що) я гордо покинув їхню формальну общину і, не вигадавши нічого кращого, став величатися "ненеформалом". Гопники - такі ж малі та такі ж дурні як і ми частенько до нас чіплялися, але нічого такого неформального в нас не було, тому вони звичайно пугали нас тим, що якщо ми станемо носити сережки, вони нам їх відірвуть разом з вухами.