[fingerpicker]

1985 рік ознаменувався двома подіями світового значення - виходом мультиплатинового альбому Brothers In Arms гурту Dire Straits та народженням мене. Можливо в очах світу більше значення мав виход вищеназванного альбому, але особисто мене більш цікавило власне народження... принаймі в той час.
Ні, я не народився з гітарою в руках. Хоча музикою цікавився з дитинства. Моїми улюблюенними піснями раннього дитинства були "Йелоу Самбарин" та "Адіскоу чісей ай лов ю". Взагалі я був дуже розсіянною та неуважною дитиною (втім, я такий і зараз). Я взагалі дуже погано врубався в те, що відбувається навколо мене. Мати водила мене до дитячого садочку. Якщо б вона мене перестала водити туди, я б навіть не помітив зміни. Усе що я пам'ятаю - це тихий час. Я лежав і рахував до нескінченності. А потім вставав раніше усіх та йшов в гральну кімнату гратися з дитячою таблицею множення. Звичайно, я нічого не розумів, але вона мені дуже подобалась. Вдома одним з моїх улюбленіших занятть було сидіти та дивитись на електронний годинник. Я годинами сидів і чекав, коли одна цифра зміниться на іншу і так далі. Взагалі, я з дитинства маю слабість до цифр та розрахунків. Можливо з мене вийшов би непоганий математик.
Потім я пішов до школи. Я був самим молодшим, і це мене дуже пригнічувало, тому я замкнувся в собі остаточно. Знов таки, якщо б мене мати не будила та не відправляла до школи, у мене й думки не було б туди йти. Самою яскравою подією дитинства була покупка запорожця та перелом руки. Тому не треба мені казати, що дитинство це прикольно. Нічого цікавого в моєму дитинстві не було крім того, що ми з моїм кращим другом заснували таємну шпигуньску організацію СВС та лазили по недобудованним будинкам і "знімали кіно".

(якщо треба, далі буде)