[Marla]

Так відступало твоє дитинство -
ставився голос,губились друзі,
високо в небі міцно і стисло
висло життя,мов сережка у вусі.

Так ми жили - голосні й недолугі,
вплетені в часу стрічну трофейну,
блудні поборники бугі-вугі,
скурвлені діти міцного портвейну.

Ти одягала військові боти,
бігла до школи - пенал,олівчик.
Все ще попереду - перші аборти,
татові джинси,мамин ліфчик.

Ще підіймало звивисту хвилю.
Срібна розгромлена клавіатура
ще формувала основи стилю -
так починалась контркультура.

З теплими гільзами "Біломору",
з ковдрами битих студенських акцій
так наполегливо рвався угору
змучений блюз твоїх менструацій.

Що нас єднало?Загоєні сварки
падали в ніч,як у воду весла.
Ми відкривались,творили шпарки.
Теплі вітри мимоволі занесли
смуток у душі,мов мед у соти.
Як ми трималися,Бога ради! -
попри усі божевільні гризоти,
попри задрочки радянської влади.

Цим і завершилось.Тлінь мажорна,
стишена хвиля,сутінь озерна.
Схиблений час розтинає,мов жорна,
спільного досвіду темні зерна.

Тільки я знаю - між гострого віття,
в перенасиченій біосфері
так лише варто вживати повітря,
так лишеслід прочиняти двері.

Липне до уст почуття морфеми -
альтернативна прозора вода ця.
Те,що було,не розіб"єш на теми.
Так ми кохали.І нам -воздасться.