[Ларфушенька]

Він ховався від інших людей запирався в темній кімнаті... Де тільки ранкове сонце лише трішки прорізало кімнату ...Він виходив з неї тільки в ночі, він боявся соннячного світла, воно його з"їдало, воно було для нього як смерть.. його поцілунки залишали на ньому шрами...
Його ніколи не хто не бачів але всі бачіли його картини ...
Ніхто досі нічого про нього не знає і не пізнають він буде загадкою людства ...
Яку ні коли не відкрити ...
Він був звичайним студентом ...
Париж тихий нічний парк.. Світло жовтих ліхтарів
кружение листа ...ночная прохлада ...
Он шел ровной походкой в черном плаще ...Иво белый волос развивал ветер .. Голубые глаза мечтательно смотрели в небо ..Очем он думал в этот момент?... Октябрьский холод, тихий ветер,красно-пурпуровые полосы по небу ...
Аромат прошедшего дождя и сигаретного дыма в небе...Только тишина ...Може всього того про що він мріяв не існувало і його думки лише вигадка .. лише припущення...неможливого ....Він боявся жити страх... це лише страх ...він сповнював його ..це лише образи маски і не більше ...